Наша практика.Выезд ребенка за границу без согласия отца

https://ivan-5023.wixsite.com/case

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/49704425

Категорія справи №  761/12391/15-ц : Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про розірвання шлюбу.

Надіслано судом: 05.09.2015. Зареєстровано: 06.09.2015. Оприлюднено: 09.09.2015.

---

Справа № 761/12391/15-ц

Провадження №2/761/5482/2015

З А О Ч Н Е     Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

14 серпня 2015 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді:                                 Маліновської В.М.

при секретарі:                                          Касянчук Л.М., Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, про надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди та супроводу одного з батьків,-

В С Т А Н О В И В :    

У квітні 2015р. до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (Позивач) до ОСОБА_2 (Відповідач) про надання згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька.

Вказані позовні вимоги обґрунтовані тим, що неповнолітня дочка позивачки ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року та її батьком записано ОСОБА_2. В травні 2014 року Відповідач виїхав до м.Севастополь та до цього часу не повертався, місце знаходження останнього невідоме, з дитиною він не спілкується, участі в вихованні дитини не приймає, відносини з родиною не підтримує. Неповнолітня дочка ОСОБА_3 хворіє, що підтверджується висновком ЛЛК, у зв'язку з чим лікарі рекомендують санаторне-курортне лікування та оздоровлення дитини, в тому числі за межами України.

З огляду на викладене Позивачка просила суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі території України дитини - дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, у супроводі її матері, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5

У судовому засіданні Позивачка вказані позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, щодо проведення заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник  третьої особи в судове засідання не з'явився, однак звернувся з заявою в якій підтримав позов в частині надання дозволу на виїзд неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі її матері, тимчасово у будь-які держави світу строком не більше 120 діб на рік, та просив розглядати справу без участі представника третьої особи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, з урахуванням думки позивача та третьої особи, які не заперечували проти заочного розгляду справи у відсутності відповідача, вважає можливим розглядати справу у його відсутність на підставі ст. 224 ЦПК України.  

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 03.09.2014 року, яке набрало законної сили 17.11.2014р., шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 10.07.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського РУЮ в м.Києві, актовий запис 1022 - розірвано (а.с.7).

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3, вбачається, що остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м.Києві про що зроблено актовий запис 2639, в графі мати зазначено ОСОБА_1, в графі батько зазначено ОСОБА_2 (а.с.8).

На даний час дитина проживає разом із матір'ю в м.Києві.

Як пояснила позивач ОСОБА_1, вона має можливість вивозити дочку за межі України на оздоровлення, проте неможливо отримати згоду відповідача на виїзд за межі України, оскільки спілкування з батьком дитини не ведеться з травня 2014 року і його місцезнаходження невідоме.

Відповідно до копії висновку ЛЛК №104 від 01.04.2015 року, вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 має діагноз «Аденоїдні вектації І-ІІ ст. гострий рецидив двобічний отит» та рекомендовано санаторно-курортне лікування (а.с.9).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що являється сімейним лікарем дитини позивачки та з 2011 року часто відвідувала дитину та рекомендувала щорічно проводити її оздоровлення, також зазначила, що батька дитини ніколи не бачила, ні на прийомі ні при відвідуванні в дома.

Відповідно до ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьківських прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі ст.3 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року,   ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.91 р. №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.18 даної Конвенції, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 25 ЦК України встановлено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Відповідно до частини 3 статті 313 ЦК України здатність фізичної особи, яка не досягла шістнадцяти років, мати право на виїзд за межі України обумовлена згодою на це батьків (усиновлювачів), піклувальників та їхнім супроводом або супроводом осіб, які уповноважені ними.

Порядок оформлення документів для виїзду громадян України за кордон визначається Законом України "Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України" №3858-Х11 від 21.01.1994 року.

Частиною 2 статті 4 вказаного Закону встановлено, що оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно з п.2 ч.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27 січня 1995 року зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №534 від 16 жовтня 2014року, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Таким чином, надання дозволу на виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України в супроводі матері на період на 120 днів один раз на рік, повністю відповідає правам та інтересам дитини, і, при цьому, не буде порушувати права відповідача на спілкування та участь у вихованні дочки, оскільки такий виїзд має короткостроковий характер.

Суд, приймаючи до уваги всі обставини та оцінивши відповідні докази, вважає, що в інтересах дитини позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом надання дозволу на виїзд за межі України кожного року на період на 120 днів на рік ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, в супроводі Позивачки без згоди та супроводу батька дитини ОСОБА_2 з обов'язком повернення дитини до України.

Так, з урахуванням обставин справи суд вважає за можливе для оздоровлення неповнолітньої дитини задовольнити вимоги Позивача про надання дозволу на виїзд з України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька - ОСОБА_2, у супроводі матері - ОСОБА_1, до досягнення ОСОБА_3 повноліття з урахування вказаного вище періоду кожного року до ІНФОРМАЦІЯ_5.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивачки сплачений судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 155 СК України, ст. 313 ЦК України, Законом України "Про охорону дитинства", Законом України "Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України", Конвенцією ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року,    ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ, та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 174, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:    

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, про надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди та супроводу одного з батьків- задовольнити частково.

Надати дозвіл на виїзд з України неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі матері - ОСОБА_1, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2, кожного року на період 120 (сто двадцять) днів на рік до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шістнадцятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 включно, з обов'язковим поверненням дитини до України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя: