https://ivan-5023.wixsite.com/case
Постанова ВСУ від 06.07.2016 року по справі № 6-1199цс16
p {text-align:justify; text-indent: 40px;}
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справахВерховного Суду України в складі:
головуючого
Лященко Н.П.,
суддів:
Гуменюка В.І.,
Сімоненко В.М.,
Охрімчук Л.І.,
Яреми А.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного
товариства «УкрСиббанк», публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа –
приватне мале підприємство «Павлін», про визнання поруки припиненою за заявою публічного
акціонерного товариства «Дельта Банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства
«УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк»), публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі –
ПАТ «Дельта Банк») про визнання поруки припиненою.
Позивач зазначав, що 7 листопада2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком
«УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та
приватним малим підприємством «Павлін» (далі – ПМП «Павлін) було укладено кредитний договір,
за умовами якого підприємство отримало кредит у розмірі 370 тис. швейцарських франків зі
сплатою 8,49 % річних терміном до 6 листопада2017 року. З метою забезпечення виконання
зобов᾿язань ПМП «Павлін» за кредитним договором між ним та банком було укладено договір
поруки.
Заявою від 12 травня 2010 року вих. НОМЕР_1, адресованою ПМП «Павлін», банк змінив термін
повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом і визначив новий строк
повернення кредитних коштів, який не може перевищувати 14 календарних днів з дати
відправлення банком вказаної вимоги позичальнику, тобто термін виконання зобов᾿язання настав
26 травня 2010 року (а.с. 72), проте протягом шести місяців банк не пред᾿явив вимоги до
поручителя.
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги (а.с.
64–71), ОСОБА_1 просив на підставі частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі –
ЦК України) визнати поруку припиненою з 26 листопада2010 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2015 року позов задоволено:
визнано поруку ОСОБА_1, за договором НОМЕР_2 від 7 листопада2006 року припиненою з 26
листопада2010 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 7 серпня 2015 року рішення Вінницького
міського суду Вінницької області від 24 червня 2015 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1
відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17
лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: рішення Апеляційного суду Вінницької
області від 7 серпня 2015 року скасовано, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від
24 червня 2015 року залишено в силі.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ПАТ «Дельта Банк»
порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення суду касаційної інстанцій та
залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої
статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що
спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме
частини четвертої статті 559 ЦК України.
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ПАТ «Дельта
Банк» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 24 липня 2012 року, 3 червня 2013 року та16 липня 2014 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення
підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних
справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про
перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної
інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом
судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує
судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 355 цього
Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 7 листопада2006 року між АКІБ «УкрСиббанк»,
правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ПМП «Павлін» укладено кредитний договір, згідно
з яким останнє отримало кредит у розмірі 370 тис. швейцарських франків зі сплатою 8,49 % річних
строком до 6 листопада2017 року.
На забезпечення належного виконання зобов᾿язання за кредитним договором того ж дня між
банком та позивачем було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 зобов᾿язався
відповідати перед кредитором за виконання в повному обсязі позичальником своїх зобов᾿язань за
кредитним договором.
Унаслідок порушення боржником виконання зобов᾿язання за кредитним договором банк відповідно
до частини другої статті 1050 ЦК України та розділу 11 кредитного договору використав право
достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, надіславши 12
травня 2010 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов᾿язаних із ним
платежів, а саме про сплату заборгованості у розмірі 48 тис. 154,64 швейцарських франків. Новий
строк повернення кредитних коштів згідно з вимогами банку не може перевищувати 14
календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.
Проте ПМП «Павлін» таку вимогу банку у визначені в ній строки не виконало, наявну заборгованість
за кредитним договором позичальник не сплатив.
8 грудня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-
продажу права вимоги за договорами кредиту та поруки, укладеними банком 7 листопада2006 року
між ПМП «Павлін» та ОСОБА_1.
Унаслідок невиконання зобов’язань боржником та поручителем за вказаними договорами, ПАТ
«Дельта Банк» звернулось за захистом порушеного права до суду.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2014 року задоволено позов
ПАТ «Дельта Банк» до ПМП «Павлін» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним
договором й ухвалено стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь банку 4 млн 798
тис. 270 грн 82 коп. заборгованості за кредитним договором від 7 листопада2006 року. Рішення
набуло чинності.
Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суд першої інстанції виходив з того, що порука
відповідно до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України припинилася.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні
позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що існує рішення Вінницького міського суду
Вінницької області від 29 травня 2014 року, що набрало законної сили, яким з ПМП «Павлін» як з
боржника та з ОСОБА_1 як з поручителя на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за
кредитним договором. При цьому в судовому засіданні був присутнім представник ОСОБА_1, судом
досліджувалися обставини відповідальності за договором поруки, їм дана відповідна правова
оцінка, тому відсутні підстави для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції
про задоволення позову, суд касаційної інстанції погодився з його висновком про те, що договором
поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього
договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов᾿язань боржника за кредитним
договором, крім того кредитор протягом шести місяців від дня порушення позичальником
встановленого банком у повідомленні від 12 травня 2010 року строку для дострокового повернення
кредиту не пред᾿явив вимоги до поручителя, у зв᾿язку із чим зобов᾿язання ОСОБА_1 за договором
поруки від 7 листопада2006 року припинилося з 26 листопада2010 року на підставі частини
четвертої статті 559 ЦК України. Наявність судового рішення про стягнення з поручителя боргу не є
перешкодою для задоволення позову.
Разом з тим в інших справах з подібних правовідносин, судові рішення в яких надані заявником на
підтвердження неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих
норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних
правовідносинах, суд, на відміну від справи, яка переглядається, зробив висновок про те, що в разі
набуття чинності судовим рішенням, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором та
договором поруки, підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України
немає.
Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції
одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових
рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм
матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з
такого.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням
забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов᾿язання без згоди поручителя, внаслідок
чого збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий
строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня
настання строку виконання основного зобов᾿язання не пред᾿явить вимоги до поручителя. Якщо
строк основного зобов᾿язання не встановлений або встановлений моментом пред᾿явлення вимоги,
порука припиняється, якщо кредитор не пред᾿явить позову до поручителя протягом одного року
від дня укладення договору поруки.
Суди встановили, що ПМП «Павлін» свої зобов᾿язання за кредитним договором не
виконало, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2014 року
задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ПМП «Павлін» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за
кредитним договором й ухвалено стягнути з останнього як з поручителя солідарно з боржником на
користь банку 4 млн. 798 тис. 270 грн 82 коп. заборгованості за кредитним договором від 7
листопада2006 року (а.с. 45 – 47).
Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території
України.
Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а
також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих
підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина
друга статті 223 ЦПК України).
Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя,
підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України немає. Тому висновок
суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання поруки припиненою за
наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя є правильним.
Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суд касаційної інстанції неправильно
застосовано вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення
справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення
суду касаційної інстанції, ухваленого у цій справі.
За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті
3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 17 лютого 2016 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення
Апеляційного суду Вінницької області від 7 серпня 2015 року.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною
першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Заяву публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17
лютого 2016 року скасувати, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 7 серпня 2015 року
залишити в силі.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі,
встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий
Н.П. Лященко
Судді: В.І. Гуменюк
В.М. Сімоненко
Л.І. Охрімчук
А.Г. Ярема
Правова позиція
, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 липня 2016 року у справі
№ 6-1199цс16
Відповідно до частин 1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого
нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов᾿язання без згоди поручителя, внаслідок чого
збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий
строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня
настання строку виконання основного зобов᾿язання не пред᾿явить вимоги до поручителя. Якщо
строк основного зобов᾿язання не встановлений або встановлений моментом пред᾿явлення вимоги,
порука припиняється, якщо кредитор не пред᾿явить позову до поручителя протягом одного року
від дня укладення договору поруки.
Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території
України.
Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а
також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих
підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина
друга статті 223 ЦПК України).
Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя,
підстав для застосування положень частини 4 ст. 559 ЦК України немає. Тому висновок суду
апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання поруки припиненою за
наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя є правильним.
p {text-align:justify; text-indent: 40px;}
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справахВерховного Суду України в складі:
головуючого
Лященко Н.П.,
суддів:
Гуменюка В.І.,
Сімоненко В.М.,
Охрімчук Л.І.,
Яреми А.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного
товариства «УкрСиббанк», публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа –
приватне мале підприємство «Павлін», про визнання поруки припиненою за заявою публічного
акціонерного товариства «Дельта Банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства
«УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк»), публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі –
ПАТ «Дельта Банк») про визнання поруки припиненою.
Позивач зазначав, що 7 листопада2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком
«УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та
приватним малим підприємством «Павлін» (далі – ПМП «Павлін) було укладено кредитний договір,
за умовами якого підприємство отримало кредит у розмірі 370 тис. швейцарських франків зі
сплатою 8,49 % річних терміном до 6 листопада2017 року. З метою забезпечення виконання
зобов᾿язань ПМП «Павлін» за кредитним договором між ним та банком було укладено договір
поруки.
Заявою від 12 травня 2010 року вих. НОМЕР_1, адресованою ПМП «Павлін», банк змінив термін
повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом і визначив новий строк
повернення кредитних коштів, який не може перевищувати 14 календарних днів з дати
відправлення банком вказаної вимоги позичальнику, тобто термін виконання зобов᾿язання настав
26 травня 2010 року (а.с. 72), проте протягом шести місяців банк не пред᾿явив вимоги до
поручителя.
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги (а.с.
64–71), ОСОБА_1 просив на підставі частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі –
ЦК України) визнати поруку припиненою з 26 листопада2010 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2015 року позов задоволено:
визнано поруку ОСОБА_1, за договором НОМЕР_2 від 7 листопада2006 року припиненою з 26
листопада2010 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 7 серпня 2015 року рішення Вінницького
міського суду Вінницької області від 24 червня 2015 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1
відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17
лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: рішення Апеляційного суду Вінницької
області від 7 серпня 2015 року скасовано, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від
24 червня 2015 року залишено в силі.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ПАТ «Дельта Банк»
порушує питання про скасування ухваленого у справі рішення суду касаційної інстанцій та
залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої
статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що
спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме
частини четвертої статті 559 ЦК України.
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ПАТ «Дельта
Банк» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 24 липня 2012 року, 3 червня 2013 року та16 липня 2014 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення
підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних
справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про
перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної
інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом
судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує
судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 355 цього
Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 7 листопада2006 року між АКІБ «УкрСиббанк»,
правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ПМП «Павлін» укладено кредитний договір, згідно
з яким останнє отримало кредит у розмірі 370 тис. швейцарських франків зі сплатою 8,49 % річних
строком до 6 листопада2017 року.
На забезпечення належного виконання зобов᾿язання за кредитним договором того ж дня між
банком та позивачем було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 зобов᾿язався
відповідати перед кредитором за виконання в повному обсязі позичальником своїх зобов᾿язань за
кредитним договором.
Унаслідок порушення боржником виконання зобов᾿язання за кредитним договором банк відповідно
до частини другої статті 1050 ЦК України та розділу 11 кредитного договору використав право
достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, надіславши 12
травня 2010 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов᾿язаних із ним
платежів, а саме про сплату заборгованості у розмірі 48 тис. 154,64 швейцарських франків. Новий
строк повернення кредитних коштів згідно з вимогами банку не може перевищувати 14
календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.
Проте ПМП «Павлін» таку вимогу банку у визначені в ній строки не виконало, наявну заборгованість
за кредитним договором позичальник не сплатив.
8 грудня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-
продажу права вимоги за договорами кредиту та поруки, укладеними банком 7 листопада2006 року
між ПМП «Павлін» та ОСОБА_1.
Унаслідок невиконання зобов’язань боржником та поручителем за вказаними договорами, ПАТ
«Дельта Банк» звернулось за захистом порушеного права до суду.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2014 року задоволено позов
ПАТ «Дельта Банк» до ПМП «Павлін» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним
договором й ухвалено стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь банку 4 млн 798
тис. 270 грн 82 коп. заборгованості за кредитним договором від 7 листопада2006 року. Рішення
набуло чинності.
Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суд першої інстанції виходив з того, що порука
відповідно до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України припинилася.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні
позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що існує рішення Вінницького міського суду
Вінницької області від 29 травня 2014 року, що набрало законної сили, яким з ПМП «Павлін» як з
боржника та з ОСОБА_1 як з поручителя на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за
кредитним договором. При цьому в судовому засіданні був присутнім представник ОСОБА_1, судом
досліджувалися обставини відповідальності за договором поруки, їм дана відповідна правова
оцінка, тому відсутні підстави для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції
про задоволення позову, суд касаційної інстанції погодився з його висновком про те, що договором
поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього
договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов᾿язань боржника за кредитним
договором, крім того кредитор протягом шести місяців від дня порушення позичальником
встановленого банком у повідомленні від 12 травня 2010 року строку для дострокового повернення
кредиту не пред᾿явив вимоги до поручителя, у зв᾿язку із чим зобов᾿язання ОСОБА_1 за договором
поруки від 7 листопада2006 року припинилося з 26 листопада2010 року на підставі частини
четвертої статті 559 ЦК України. Наявність судового рішення про стягнення з поручителя боргу не є
перешкодою для задоволення позову.
Разом з тим в інших справах з подібних правовідносин, судові рішення в яких надані заявником на
підтвердження неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих
норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних
правовідносинах, суд, на відміну від справи, яка переглядається, зробив висновок про те, що в разі
набуття чинності судовим рішенням, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором та
договором поруки, підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України
немає.
Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції
одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових
рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм
матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з
такого.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням
забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов᾿язання без згоди поручителя, внаслідок
чого збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий
строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня
настання строку виконання основного зобов᾿язання не пред᾿явить вимоги до поручителя. Якщо
строк основного зобов᾿язання не встановлений або встановлений моментом пред᾿явлення вимоги,
порука припиняється, якщо кредитор не пред᾿явить позову до поручителя протягом одного року
від дня укладення договору поруки.
Суди встановили, що ПМП «Павлін» свої зобов᾿язання за кредитним договором не
виконало, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2014 року
задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ПМП «Павлін» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за
кредитним договором й ухвалено стягнути з останнього як з поручителя солідарно з боржником на
користь банку 4 млн. 798 тис. 270 грн 82 коп. заборгованості за кредитним договором від 7
листопада2006 року (а.с. 45 – 47).
Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території
України.
Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а
також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих
підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина
друга статті 223 ЦПК України).
Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя,
підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України немає. Тому висновок
суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання поруки припиненою за
наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя є правильним.
Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суд касаційної інстанції неправильно
застосовано вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення
справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення
суду касаційної інстанції, ухваленого у цій справі.
За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті
3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 17 лютого 2016 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення
Апеляційного суду Вінницької області від 7 серпня 2015 року.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною
першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Заяву публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17
лютого 2016 року скасувати, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 7 серпня 2015 року
залишити в силі.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі,
встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий
Н.П. Лященко
Судді: В.І. Гуменюк
В.М. Сімоненко
Л.І. Охрімчук
А.Г. Ярема
Правова позиція
, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 липня 2016 року у справі
№ 6-1199цс16
Відповідно до частин 1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого
нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов᾿язання без згоди поручителя, внаслідок чого
збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий
строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня
настання строку виконання основного зобов᾿язання не пред᾿явить вимоги до поручителя. Якщо
строк основного зобов᾿язання не встановлений або встановлений моментом пред᾿явлення вимоги,
порука припиняється, якщо кредитор не пред᾿явить позову до поручителя протягом одного року
від дня укладення договору поруки.
Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території
України.
Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а
також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих
підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина
друга статті 223 ЦПК України).
Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя,
підстав для застосування положень частини 4 ст. 559 ЦК України немає. Тому висновок суду
апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання поруки припиненою за
наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя є правильним.
Комментарии
Отправить комментарий