https://ivan-5023.wixsite.com/case
Постанова ВСУ від 05.02.2014 року по справі № 6-152цс13
p {text-align:justify; text-indent: 40px;}
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 лютого 2014 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Яреми А.Г.
Суддів:
Патрюка М.В.,
Лященко Н.П.,
Сеніна Ю.Л.,
Григор’євої Л.І.,
Онопенка В.В.,
Сімоненко В.М.
Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного
товариства (далі – ПАТ) «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними
договорами, за заявою ПАТ «УкрСиббанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2010 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 28 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк»
(правонаступник – ПАТ «УкрСиббанк») та ТОВ «Екстім» було укладено кредитний договір НОМЕР_1 ,
за яким банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 2 130 797 швейцарських франків, що
еквівалентно 8 817 894 грн 27 коп., строком до 27 грудня 2011 року зі сплатою 8, 49 % річних.
23 березня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Екстім» також укладено кредитний договір
НОМЕР_2, за якими банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 428 036 швейцарських
франків, що еквівалентно 1 782 537 грн 09 коп., строком до 5 грудня 2011 року зі сплатою 8, 49 %
річних.
З метою забезпечення виконання зобов’язань між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено
договір поруки за НОМЕР_3 від 28 грудня 2006 року.
Також 28 грудня 2006 року укладено договір поруки між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 за
НОМЕР_4.
Станом на10 січня 2011 року внаслідок порушення зобов’язань ТОВ «Екстім» за обома кредитними
договорами утворилась заборгованість у розмірі 21 844 465 грн 74 коп., яку позивач просив
стягнути з поручителів солідарно з боржником.
Ухвалою Івано–Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2011 року позов
ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Екстім» залишено без розгляду за заявою ПАТ «УкрСиббанк» з підстав п.
5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Ухвалою Івано – Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 листопада2011 року
позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 залишено без розгляду за заявою ПАТ «УкрСиббанк» з підстав
п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2013
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 червня 2013
року, у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року касаційну скаргу ПАТ
«УкрСиббанк» відхилено, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
У заяві про перегляд судових рішень ПАТ «УкрСиббанк» порушує питання про скасування ухвали
колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року та просить ухвалити нове рішення з
підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу
України щодо наявності згоди поручителя на зміну основного зобов’язання, внаслідок чого
збільшується обсяг його відповідальності.
На обґрунтування заяви про перегляд судових рішень ПАТ «УкрСиббанк» посилається на судові
рішення касаційної інстанції, зокрема ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року, від 25 квітня 2012 року та від 3 жовтня 2012
року, в яких суди дійшли висновку про наявність згоди поручителя на зміну основного зобов’язання,
яка міститься у договорі поруки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4, представників ПАТ
«УкрСиббанк» – ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд судового рішення підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі
виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових
рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і
тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у
подібних правовідносинах.
Судами встановлено, що 28 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Екстім» укладено
кредитний договір НОМЕР_1, за яким останньому надано кредит в розмірі 2 130 797 швейцарських
франків строком до 27 грудня 2011 року з нарахуванням 8,49 % річних.
23 березня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Екстім» також укладено кредитний договір
НОМЕР_2, за яким останньому надано кредит у розмірі 428 036 швейцарських франків строком до 5
грудня 2011 року з нарахуванням 8,49 % річних.
28 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки за НОМЕР_3.
Відповідно до п. п. 1.1.,1.3 зазначеного договору поручитель зобов’язався перед кредитором
відповідати солідарно з боржником за несвоєчасне виконання зобов’язань, які виникають з умов
кредитного договору, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій,
відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій.
16 липня 2009 року укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору між ПАТ «УкрСиббанк»
та ТОВ «Екстім», за умовами якої, (п. 2.2) сторони зобов’язувались оформити протягом 40 днів з
моменту проведення реструктуризації основного боргу договір іпотеки нежитлового приміщення,
що знаходиться за АДРЕСА_1. У випадку невиконання даної умови передбачено підняття процентної
ставки за кредитом на 3 %.
Крім того, 16 липня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 у зв’язку з укладенням додаткової
угоди № 2 від 16 липня 2009 року до кредитного договору підписано додаткову угоду № 1 до
договору поруки (згода забезпечувати змінене зобов’язання), за змістом п. 5.11 якої передбачено,
що сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов’язань, що
забезпечуються відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру
зобов’язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках
передбачених умовами договору (ів), що обумовлюють основне зобов’язання. Сторони
підтверджують, що згідно з договором забезпечуються також і розмір зобов’язань, строк і порядок
їх виконання, який може бути змінено відповідно до умов вищезазначених договору (ів), що
обумовлюють основне зобов’язання.
Оскільки вимоги п. 2.2 додаткової угоди до кредитного договору боржником виконано не було,
кредитором збільшена відсоткова ставка за кредитним договором на 3 %.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості з
ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу
України порука припинилася, оскільки збільшення процентної ставки на 3 % за кредитним
договором відбулось без додаткового повідомлення та згоди поручителя, внаслідок чого
збільшився обсяг відповідальності останнього.
Суди апеляційної та касаційної інстанції погодилися з висновками суду першої інстанції.
Ухвалюючи судові рішення у інших справах, касаційний суд (ухвали Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року, від 25 квітня 2012 року
та від 3 жовтня 2012 року) виходив з того, що порука відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України не
припиняється, якщо договором поруки передбачена можливість зміни відповідальності поручителя
на умовах і в обсязі, визначеному кредитним договором.
Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм
матеріального права, а саме ч. 1 ст. 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом
судових рішень у подібних правовідносинах.
Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та
погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов’язки, що складають зміст договірного
зобов’язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст.
509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед
кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.
У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель
відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено
додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на
забезпечення виконання основного зобов’язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка
забезпечує виконання зобов’язання боржника та кредитором боржника.
Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного
договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює
поручитель (чч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 559 України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без
згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Тобто закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності
згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу
відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного договору.
Зміна договору – це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.
Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й
договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не
випливає із звичаїв ділового обороту.
Дійшовши до висновку про відсутність згоди поручителя на збільшення відсоткової ставки, суди не
звернули уваги на те, що умови збільшення обсягу відповідальності поручителя визначаються як за
умовами договору поруки, так і за умовами кредитного договору.
Згода поручителя може бути висловлена у будь якій формі, зокрема письмового повідомлення,
додаткової угоди тощо.
Погодження поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови,
порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання
додаткової угоди до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення
відповідальності.
Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 18 вересня 2013 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню на
підставі п. 1 статті 355 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної
інстанції.
Керуючись статтями 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18
вересня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі,
встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді
М.В. Патрюк
Л.І. Григор’єва
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін
В.М. Сімоненко
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
(постанова Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі за № 152цс13)
Відповідно до частиною першої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з
припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди
поручителя, внаслідок чого збільшиться обсяг його відповідальності.
Згода поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та
обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання додаткової угоди до
договору поруки не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не
суперечить частині першої статті 559 Цивільного кодексу України.
Постанова ВСУ від 05.02.2014 року по справі № 6-152цс13
p {text-align:justify; text-indent: 40px;}
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 лютого 2014 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Яреми А.Г.
Суддів:
Патрюка М.В.,
Лященко Н.П.,
Сеніна Ю.Л.,
Григор’євої Л.І.,
Онопенка В.В.,
Сімоненко В.М.
Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного
товариства (далі – ПАТ) «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними
договорами, за заявою ПАТ «УкрСиббанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2010 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 28 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк»
(правонаступник – ПАТ «УкрСиббанк») та ТОВ «Екстім» було укладено кредитний договір НОМЕР_1 ,
за яким банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 2 130 797 швейцарських франків, що
еквівалентно 8 817 894 грн 27 коп., строком до 27 грудня 2011 року зі сплатою 8, 49 % річних.
23 березня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Екстім» також укладено кредитний договір
НОМЕР_2, за якими банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 428 036 швейцарських
франків, що еквівалентно 1 782 537 грн 09 коп., строком до 5 грудня 2011 року зі сплатою 8, 49 %
річних.
З метою забезпечення виконання зобов’язань між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено
договір поруки за НОМЕР_3 від 28 грудня 2006 року.
Також 28 грудня 2006 року укладено договір поруки між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 за
НОМЕР_4.
Станом на10 січня 2011 року внаслідок порушення зобов’язань ТОВ «Екстім» за обома кредитними
договорами утворилась заборгованість у розмірі 21 844 465 грн 74 коп., яку позивач просив
стягнути з поручителів солідарно з боржником.
Ухвалою Івано–Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2011 року позов
ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Екстім» залишено без розгляду за заявою ПАТ «УкрСиббанк» з підстав п.
5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Ухвалою Івано – Франківського міського суду Івано-Франківської області від 7 листопада2011 року
позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 залишено без розгляду за заявою ПАТ «УкрСиббанк» з підстав
п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2013
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 червня 2013
року, у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року касаційну скаргу ПАТ
«УкрСиббанк» відхилено, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
У заяві про перегляд судових рішень ПАТ «УкрСиббанк» порушує питання про скасування ухвали
колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року та просить ухвалити нове рішення з
підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу
України щодо наявності згоди поручителя на зміну основного зобов’язання, внаслідок чого
збільшується обсяг його відповідальності.
На обґрунтування заяви про перегляд судових рішень ПАТ «УкрСиббанк» посилається на судові
рішення касаційної інстанції, зокрема ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року, від 25 квітня 2012 року та від 3 жовтня 2012
року, в яких суди дійшли висновку про наявність згоди поручителя на зміну основного зобов’язання,
яка міститься у договорі поруки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4, представників ПАТ
«УкрСиббанк» – ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд судового рішення підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі
виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових
рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і
тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у
подібних правовідносинах.
Судами встановлено, що 28 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Екстім» укладено
кредитний договір НОМЕР_1, за яким останньому надано кредит в розмірі 2 130 797 швейцарських
франків строком до 27 грудня 2011 року з нарахуванням 8,49 % річних.
23 березня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Екстім» також укладено кредитний договір
НОМЕР_2, за яким останньому надано кредит у розмірі 428 036 швейцарських франків строком до 5
грудня 2011 року з нарахуванням 8,49 % річних.
28 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки за НОМЕР_3.
Відповідно до п. п. 1.1.,1.3 зазначеного договору поручитель зобов’язався перед кредитором
відповідати солідарно з боржником за несвоєчасне виконання зобов’язань, які виникають з умов
кредитного договору, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій,
відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій.
16 липня 2009 року укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору між ПАТ «УкрСиббанк»
та ТОВ «Екстім», за умовами якої, (п. 2.2) сторони зобов’язувались оформити протягом 40 днів з
моменту проведення реструктуризації основного боргу договір іпотеки нежитлового приміщення,
що знаходиться за АДРЕСА_1. У випадку невиконання даної умови передбачено підняття процентної
ставки за кредитом на 3 %.
Крім того, 16 липня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 у зв’язку з укладенням додаткової
угоди № 2 від 16 липня 2009 року до кредитного договору підписано додаткову угоду № 1 до
договору поруки (згода забезпечувати змінене зобов’язання), за змістом п. 5.11 якої передбачено,
що сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов’язань, що
забезпечуються відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру
зобов’язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках
передбачених умовами договору (ів), що обумовлюють основне зобов’язання. Сторони
підтверджують, що згідно з договором забезпечуються також і розмір зобов’язань, строк і порядок
їх виконання, який може бути змінено відповідно до умов вищезазначених договору (ів), що
обумовлюють основне зобов’язання.
Оскільки вимоги п. 2.2 додаткової угоди до кредитного договору боржником виконано не було,
кредитором збільшена відсоткова ставка за кредитним договором на 3 %.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості з
ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу
України порука припинилася, оскільки збільшення процентної ставки на 3 % за кредитним
договором відбулось без додаткового повідомлення та згоди поручителя, внаслідок чого
збільшився обсяг відповідальності останнього.
Суди апеляційної та касаційної інстанції погодилися з висновками суду першої інстанції.
Ухвалюючи судові рішення у інших справах, касаційний суд (ухвали Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року, від 25 квітня 2012 року
та від 3 жовтня 2012 року) виходив з того, що порука відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України не
припиняється, якщо договором поруки передбачена можливість зміни відповідальності поручителя
на умовах і в обсязі, визначеному кредитним договором.
Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм
матеріального права, а саме ч. 1 ст. 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом
судових рішень у подібних правовідносинах.
Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та
погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов’язки, що складають зміст договірного
зобов’язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст.
509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед
кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.
У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель
відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено
додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на
забезпечення виконання основного зобов’язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка
забезпечує виконання зобов’язання боржника та кредитором боржника.
Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного
договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює
поручитель (чч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 559 України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без
згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Тобто закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності
згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу
відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного договору.
Зміна договору – це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.
Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й
договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не
випливає із звичаїв ділового обороту.
Дійшовши до висновку про відсутність згоди поручителя на збільшення відсоткової ставки, суди не
звернули уваги на те, що умови збільшення обсягу відповідальності поручителя визначаються як за
умовами договору поруки, так і за умовами кредитного договору.
Згода поручителя може бути висловлена у будь якій формі, зокрема письмового повідомлення,
додаткової угоди тощо.
Погодження поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови,
порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання
додаткової угоди до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення
відповідальності.
Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 18 вересня 2013 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню на
підставі п. 1 статті 355 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної
інстанції.
Керуючись статтями 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18
вересня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі,
встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді
М.В. Патрюк
Л.І. Григор’єва
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін
В.М. Сімоненко
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
(постанова Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі за № 152цс13)
Відповідно до частиною першої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з
припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди
поручителя, внаслідок чого збільшиться обсяг його відповідальності.
Згода поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та
обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання додаткової угоди до
договору поруки не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не
суперечить частині першої статті 559 Цивільного кодексу України.
Комментарии
Отправить комментарий