http://ivan-5023.wixsite.com/lawyer
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58104628
Апелляция. Отмена решения про лишения родительских прав. Наша практика.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58104628Апелляция. Отмена решения про лишения родительских прав. Наша практика.
| Категорія справи № : Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин. | |
| Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2016. Оприлюднено: 07.06.2016. | |
| Дата набрання законної сили: 24.05.2016 |
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
______________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.
при секретарі Матвійчуку І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, треті особа: Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Центр допомоги дітям «Місто щасливих дітей», Київський міський будинок «Берізка», ОСОБА_7, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
встановила:
у червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно її дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/3 частини отримуваного нею доходу щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, на користь органу опіки та піклування або особи, під опікою якою будуть перебувати малолітні діти, до досягнення ними віку повноліття.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, так як не доглядає за дітьми, не дбає про їх добробут, не годує та не слідкує за їх зовнішнім виглядом, зловживає спиртними напоями, а 24 грудня 2014р. залишила їх самих на тривалий час, що стало підставою для відібрання дітей та поміщення їх у дитячі заклади.
Позивач стверджував, що відповідач не змінила своєї поведінки після відібрання дітей, продовжує зловживати спиртними напоями, не прибирає квартиру та не цікавиться належним
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/5635/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Тітов М.Ю.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.чином про дітей.
5 жовтня 2015 року відповідач звернулась із зустрічним позовом, в якому просила визнати дії Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Центру допомоги дітям «Місто
- 2 -
щасливих дітей», Київського міського будинку дитини «Берізка» незаконними та такими, що порушують права дітей та зобов'язати Службу у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації повернути їй дітей.
Вимоги позову обґрунтовувала тим, що створює належні умови для проживання малолітніх дітей, тому відповідачі не мали законних підстав для відібрання у неї дітей.
Рішенням суду від 23 лютого 2016 року первісний позов задоволено, позбавлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, батьківських прав відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь опікуна або іншої особи, на вихованні якої будуть перебувати діти, в розмірі 1/3 частини усіх видів доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 червня 2015 року і до їх повноліття та стягнуто на користь держави судові витрати в розмірі 487 грн. 20 коп. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в позові про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та задовольнити зустрічний позов.
Відповідач посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм процесуального права, упередженість судді.
Також відповідач до апеляційної скарги додала заперечення на ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про відвід судді.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, та її представника, пояснення третьої особи ОСОБА_7, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представників позивача, Служби у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Центру допомоги дітям «Місто щасливих дітей», прокуратури, які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.
Згідно листа в.о. начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 30 грудня 2014р. відомості про батьків до актових записів про народження дітей внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України на підставі заяви матері.
24 грудня 2014р. службою у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації у квартирі АДРЕСА_1 діти були виявлені без нагляду матері та влаштовані: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - до Центру допомоги дітям «Місто щасливих дітей», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - до Київської міської клінічної лікарні № 1, а у подальшому до Київського міського будинку дитини «Берізка».
Згідно висновку Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно її дітей є доцільним, так як вона самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків та не стала на шлях виправлення.
Задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи у задоволенні зустрічного
- 3 -
позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду було доведено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому дії по відібранню дітей були правомірними.
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, виходячи наступного.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст. 164 ч.1 п. 2 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються він виконання своїх батьківських обов'язків.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав" від 30 березня 2007р. зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008р. у справі "Савіни проти України" зазначається "що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини."
З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2014р. працівниками Служби у справах дітей діти відповідача ОСОБА_1 були виявлені у квартирі АДРЕСА_2, за місцем їх проживання, без нагляду дорослих та було зафіксовано відсутність матері протягом доби.
У зв'язку із вказаними подіями наказом начальника служби у справах дітей № 51 від 24 грудня 2014р. родина ОСОБА_1 була поставлена на профілактичний облік служби у справах дітей.
Разом з тим, позивачем суду не було надано доказів у підтвердження того, що до зазначеної дати відповідач ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків, не доглядала за дітьми, не створювала їм належним умов, що діти залишалися у небезпеці у зв'язку із неналежною поведінкою матері.
Також матеріали справи не містять належних доказів у підтвердження зловживання відповідачем алкогольними напоями, притягнення її до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов'язків або неналежної поведінки у побуті.
Вирішуючи питання про позбавлення батьківських прав суд повинен був встановити,
- 4 -
що позивачем надано належні та достатні докази у підтвердження того, що залишати дітей разом з відповідачем є для них небезпечним, що вони будуть страждати через відсутність піклування або через неповноцінне виховання.
З наявних у матеріалах справи характеристик на ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вбачається, що діти навчаються у середній загальноосвітній школі, вихованні, підтримують дружні стосунки з однолітками. При цьому, вказані характеристики не містять даних про те, що дітей не годують, не одягають належним чином, часто залишають самих удома, що вони не отримують належної батьківської уваги. Також відсутні докази, що вади у розвитку дітей є наслідком винної поведінки саме відповідача.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" держава надає батькам ... допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей..., захищає права сім'ї.
Однак у судовому засіданні не було надано доказів у підтвердження того, що відповідними державними органами та школою були прийняті всі необхідні міри для покращення навчання малолітніх дітей, а у разі неможливості засвоїти ними необхідний навчальний матеріал, були прийнятті дієві міри для вирішення питання про переведення малолітніх до спеціального навчального закладу.
Також суду не було надано документів, які б підтверджували, що педагогічний колектив школи, де навчаються ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зверталися до компетентних органів з приводу невиконання матір'ю своїх обов'язків по вихованню дітей та необхідністю приймати належні міри реагування з цього приводу.
З наданих суду доказів встановлено, що відповідні державні органи обмежувалися несистематичним складанням актів обстеження житлових умов проживання дітей (до 24 грудня 2014р. було складено тільки 2 акти), не застосовуючи більш ефективних методів для вирішення проблемних питань дітей з навчанням.
Відсутні в матеріалах справи і медичні документи, які підтверджують, що відповідач не турбується про стан здоров'я своїх дітей, чим ставить їх у небезпечне становище, а лист директора Центру первинної медико-санітарної допомоги № 2 від 12 січня 2015р. не містить належної інформації про стан здоров'я дітей та про наслідки непостійного відвідування відповідачем з дітьми медичного закладу.
Суд не звернув увагу, що всі надані позивачем документи складені вже після 24 грудня 2014р., коли діти були відібрані від матері і з нею проживали, а відтак не можуть бути належними доказами у підтвердження ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
Разом з тим доказів, які б підтверджували ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків до 24 грудня 2014р. позивачем суду надано не було.
При цьому, наявні у матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідач відвідувала дітей у дитячих закладах, турбувалася про них, що спростовує посилання позивача на відсутність інтересу відповідача до долі своїх дітей та небажання займатися їх вихованням. Крім того, не дивлячись на відсутність медичних документів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач страждає на алкогольну залежність, ОСОБА_1 пройшла протиалкогольне лікування у центрі «Здоров'я».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не було надано достатніх доказів у підтвердження ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та необхідності застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Також колегія суддів враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» зазначено, що сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової
- 5 -
підтримки та соціальним консультуванням. У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.
Оцінюючи висновок органу опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача стосовно її дітей, колегія суддів вважає, що він складений без належного вивчення умов проживання дітей до 24 грудня 2014р., діяльності педагогічного колективу школи, де навчаються троє дітей відповідача, а ґрунтується на документах, які складені після відібрання дітей, не містить переліку конкретних обставин, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
Також недостатніми доказами є покази свідків, сусідів відповідача, оскільки вони не підтверджені письмовими доказами, зокрема, відповідними реагуванням державних органів на неналежну поведінку матері.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час судового розгляду представником позивача не було надано доказів і не зазначено переконливих аргументів у підтвердження того, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дітей і є необхідним, а відтак, суд першої інстанції не мав достатніх підстав для прийняття рішення про позбавлення відповідача батьківських прав.
У вищезазначені постанові Пленуму Верховного Суду України зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклуван-ня контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування ( якщо цього потребують її інтереси).
У судовому засіданні було встановлено, що квартира, де проживає відповідач з дітьми, не завжди перебуває у належному санітарному стані, відвідується особами, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, що не створює належних умов для проживання та відпочинку малолітніх дітей.
Також у судовому засіданні встановлено, що відповідач не відвідує батьківські збори у школі, залишає дітей на тривалий час на бабу, належним чином не реагує на поведінку дочки ОСОБА_10, яка конфліктує з однолітками та пропускає уроки у школі, тому суд вважає необхідним попередити відповідачку про необхідність змінити своє ставлення до забезпечення належних умов для проживання і відпочинку дітей та виконання своїх батьківських обов'язків з приводу належного їх виховання.
Суд вважає необхідним покласти на орган опіки та піклування обов'язок по контролю за виконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.
З наданих суду документів вбачається, що підставою для відібрання у відповідача її дітей стало те, що 24 грудня 2014р. діти були виявлені у місці проживання без нагляду дорослих, підтвердження відсутності матері протягом доби та поява її у нетверезому стані.
- 6 -
Крім того, 24 грудня 2014р. відповідач звернулася із заявою на ім'я директора центру допомоги дітям з проханням влаштувати її дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до центру допомоги дітям.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації діяла правомірно, відібравши дітей у відповідача, та як діти опинилися у небезпеці у зв'язку із неналежною поведінкою матері, що загрожувало їх здоров'ю та життю, враховуючи вік ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, а відтак відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.
Проте, враховуючи недоведеність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, не пред'явлення позову про відібрання дітей, діти підлягають поверненню матері.
Разом з тим, посилання відповідача на упередженість судді при розгляді даної справи не підтверджується матеріалами справи, заяви про відвід судді були розглянуті судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно встановлені обставини справи, не надана належна оцінка поданим сторонами доказам, неправильно застосовані норми матеріального права при вирішенні позову про позбавлення батьківських прав, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а також про попередження відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей та виконання батьківських обов'язків.
Підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову колегією суддів не встановлено.
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року в частині задоволення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав та стягнення аліментів скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити.
Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5
Покласти на орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації обов'язок по здійсненню контролю за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов'язків.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом
двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Комментарии
Отправить комментарий